Ормузька протока після війни: чому відновлення судноплавства буде довгим і ризикованим

Які фактори стримують повернення кораблів, як можуть працювати військово-морські ескорти та чого вчить історія.

Припинення воєнних дій на близькому сході не означає автоматичного повернення судноплавства до Ормузької протоки — одного з найважливіших транспортних коридорів світу. Навпаки, навіть після завершення бойових дій процес відновлення руху може виявитися тривалим, складним і пов’язаним із численними ризиками.

Кожен день, коли протока залишається фактично закритою для більшості суден, посилює тиск на глобальну економіку та підвищує невизначеність на енергетичних ринках.

Чому повернення до нормального руху судноплавства не буде швидким?

Поки триває війна на близькому сході, повноцінне відновлення судноплавства через Ормузьку протоку виглядає малоймовірним. Але навіть після припинення бойових дій ситуація не стабілізується миттєво.

Основна причина — ризик повторних атак. З моменту початку бомбардувань Ірану США та Ізраїлем 28 лютого більшість судноплавних операторів утримуються від проходу через протоку. І цей страх не зникне одразу після завершення конфлікту або навіть після офіційного припинення вогню.

Ймовірно, на початковому етапі буде необхідне впровадження військово-морського супроводу. Однак навіть така система захисту не гарантує повного відновлення довіри та створює нові обмеження для руху.

Чому Ормузька протока настільки вразлива?

Ормузька протока — не єдиний вузький торговельний коридор у світі, але один із найкритичніших. Через неї проходить:

• близько 25% світової морської торгівлі нафтою;
• приблизно 20% глобальних поставок зрідженого природного газу.

Альтернативного маршруту, який дозволив би обійти протоку морем, фактично не існує.

Географічні особливості роблять Ормузьку протоку особливо вразливою:

• довжина — близько 225 км;
• ширина в найвужчому місці — лише 40 км;
• обмежений простір для маневрування суден;
• відносно мілководна структура, що спрощує мінування.

Прохід через протоку для великих танкерів займає від 10 до 14 годин, що робить їх легкою мішенню для атак із берега або з повітря.

Гірський рельєф узбережжя Ірану створює ідеальні умови для розміщення ракетних комплексів і дронів. Іран протягом десятиліть накопичував ракетний арсенал і має тисячі безпілотників типу «Шахед», що значно підвищує ризики для судноплавства.

Чого очікує судноплавна галузь?

Для судновласників кожен день простою означає фінансові втрати. Компанії стикаються з:

• зростанням страхових платежів;
• додатковими витратами на екіпаж;
• витратами на збереження вантажів;
• ризиками пошкодження або втрати суден.

Попри це, більшість операторів не готові ризикувати без гарантій безпеки.

У березні через Ормузьку протоку проходили лише окремі судна — переважно пов’язані з Іраном або його ключовими партнерами, такими як Китай. Деякі перевізники отримували прямі гарантії безпеки від Ірану або сплачували значні транзитні збори.

Інші компанії обирають вичікувальну позицію. Частина операторів прямо заявляє, що не планує повертатися до Ормуза до повного завершення конфлікту.

Як можуть працювати військово-морські ескорти?

Одним із можливих сценаріїв відновлення судноплавства є організація військово-морського супроводу. Такий механізм передбачає:

• супровід торговельних суден військовими кораблями;
• захист від ракет, дронів, надводних і підводних атак;
• використання сучасних систем протиракетної оборони.

Ймовірно, США залучать есмінці (ескадрений міноносець) класу «Арлі Берк», оснащені системою Aegis. Союзники, такі як Велика Британія, Франція чи Німеччина, можуть долучитися з аналогічними ресурсами.

Перед початком супроводу необхідно очистити протоку від мін. Цей процес може тривати до двох тижнів і включає:

• роботу мінних тральників;
• використання морських дронів;
• застосування гелікоптерів із сенсорами для виявлення мін.

Також важливу роль відіграватиме авіаційна підтримка для виявлення загроз у реальному часі.

Основні виклики для ескортних операцій в Ормузькій протоці

Попри технологічні можливості, навіть найсучасніші військово-морські сили стикаються з низкою обмежень. Серед ключових викликів:

• мінімальний час реагування через близькість іранського узбережжя;
• ризик ройових атак великою кількістю дронів і ракет;
• обмежена кількість військових кораблів для супроводу великого потоку суден.

У нормальних умовах через Ормузьку протоку щодня проходить до 140 суден. Навіть міжнародна коаліція навряд чи зможе забезпечити повноцінний супровід для такого обсягу.

Крім того, надмірна концентрація суден у протокі може створити додаткові ризики — наприклад, обмежити можливість військових ефективно реагувати на загрози.

Чи є прецедент масштабної операції з ескорту в Ормузі?

Історія вже знає приклади подібних операцій.

Операція «Гардіан процвітання» (2023–2025)
США та союзники супроводжували судна в Червоному морі, захищаючи їх від атак хуситів. Попри залучення значних ресурсів, атаки не припинилися повністю, а частина суден була пошкоджена або знищена.

Операція «Щира воля» (1987)
Під час танкерної війни США забезпечували супровід кувейтських танкерів. Це була одна з найбільших морських операцій після Другої світової війни. Однак навіть тоді атаки продовжувалися, а деякі судна зазнали пошкоджень.

Операція «Прайм-шанс»
Секретна кампанія США, спрямована на знищення іранських мінних загроз. Саме вона допомогла частково стабілізувати ситуацію, але не усунула ризики повністю.

Ормузька протока залишається критично важливою артерією світової економіки, але її відновлення після війни буде складним і поступовим процесом.

Навіть після припинення бойових дій в Ормузі:

• ризики залишатимуться високими;
• судноплавні компанії діятимуть обережно;
• повноцінний рух може відновитися лише за участі міжнародної коаліції.

Головний висновок очевидний: мир — це лише перший крок. Реальне повернення до нормальної світової торгівлі вимагатиме значно більше часу, ресурсів і довіри.

Читайте також: Інфляційний сигнал тривоги: як війна на Близькому Сході вже впливає на економіку Європи